Козятинська районна державна адміністрація
офіційний сайт
Козятинська районна державна адміністрація
офіційний сайт

Розписка позичальника тепер вважається фактом передачі грошей

07.10.2013

     Верховний суд України спростив процедуру стягнення позичок за «борговими розписками»

    Нещодавно Верховний Суд України зробив прозорішою процедуру стягнення боргів, які надавалися за «борговою розпискою». Як зазначається у відповідній постанові ВСУ, Згідно із частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей».

   Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Розписка позичальника тепер вважається фактом передачі грошей.

    Тож позичальникам потрібно бути дуже уважними під час укладання «боргових розписок». Юристи радять не віддавати такі документи позикодавцям в обмін на обіцянку надати гроші «завтра». За наявності розписки вважатиметься, що гроші ви отримали. За умови, якщо інше не вказано в розписці, — наприклад, що ви візьмете кошти такого-то числа. Але на підтвердження цього має бути інша розписка, де буде зазначено, що ви взяли кошти. Тоді позика вважатиметься здійсненим фактом.

    — Цим рішенням Верховний Суд уже остаточно встановив, що існування розписки є підтвердженням передачі коштів за нею- це з одного боку. А з іншого — він остаточно вказав, що розписка фактично є борговим документом, і за нею можливе стягнення не лише самих позичених коштів, а й збитку, спричиненого несвоєчасним виконанням зобов’язань.

    У ст. 65 Цивільного кодексу встановлено, що за прострочення виконання зобов’язань винна сторона має заплатити 3% річних, а також кошти за індексом інфляції. Раніше існувала неоднозначна судова практика: дуже рідко, але суди не визнавали розписку тим фактом, що за нею передано кошти, тобто що був договір позики. Нині ж — якщо розписка є, вважається, що гроші були передані і що заборгованість існує.

 

 


« Повернутись