Козятинська районна державна адміністрація
офіційний сайт
Козятинська районна державна адміністрація
офіційний сайт

Герой праці і життєвих випробувань

15.10.2013

     Сьогодні ми вже відвикли від такого словосполучення як «Герої праці», в наші часи праця сприймається лише як спосіб заробляння грошей. Проте завжди будуть люди для яких праця – це в першу чергу процес натхнення, творчості і життєвої необхідності. Таке ставлення до роботи іноді вимагає і героїчних зусиль. Людина, яка довгі десятиліття була для наших земляків взірцем шанобливого і самовідданого ставлення до праці – мешканець села Махаринці Йосип Васильович Гурик.

        13 жовтня Йосип Васильович відзначив своє 88-річчя. Привітали з Днем народження Героя Соціалістичної праці голова райдержадміністрації Олексій Лавренюк та його перший заступник Микола Купчик. 

Окрім представників влади району, до гостинної оселі сім’ї  Гуриків завітали сільський голова Наталія Василюк, вчителі та школярі місцевої школи.

Теплі слова подяки та шани на адресу Йосипа Васильовича звучали цього дня. Приймала гостей дружина ветерана праці – Неля Павлівна. Приємною несподіванкою для родини Гурика став подарунок короткометражного документального фільму про колгосп ім. Леніна с. Махаринці.

Йосип Васильович народився в селі Шарапанівці, що в Крижопільському районі на Вінниччині. Батьки - Василь Йосипович та Олена Леонтіївна своїх четверо  дітей змалечку призвичаювали до роботи.

      Закінчивши в рідному селі семирічку, юнак пішов у місцевий колгосп трудитися біля коней, щоб татові допомагати. Беручкого хлопця невдовзі  призначили у причіплювачі, і він швидко подружився з технікою.

Батько й син пішли громити ворога і щасливими виявились їх фронтові дороги, бо з тієї смертельної бойні обидва повернулися живими, хоч тіла були понівечені слідами війни.

На фронті дужого сільського хлопця Йосипа Гурика, який  знався у техніці, призначили у танкову частину. Броньований кінь його екіпажу приніс визволення місту Яси, звільняв Румунію, Чехію, Угорщину та Австрію. Воював Й.В. Гурик і на Далекому Сході проти японських мілітаристів. Після закінчення війни п`ять років служив у армії, боронячи мирний спокій Вітчизни.

Про ратний подвиг Йосипа Васильовича красномовно свідчать бойові нагороди – ордени Червоної Зірки та Вітчизняної війни, два ордени «За мужність», медалі «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною».

Повернувшись до мирної праці, закінчив сільськогосподарський технікум, потім працював механіком-контролером і керуючим Самгородоцької машинно-тракторною станцією. Життя налагоджувалось, але незабаром його направляють у найвідсталіший на той час Махаринецькій колгосп ім. Леніна на посаду голови правління колгоспу, де з усього “багатства” від його попередника в господарстві залишилось 42 корови, 180 свиней,120 коней,860га землі тапонад мільйон карбованців боргу.
Це було своєрідне підняття «цілини». Швидкими темпами у господарстві велось капітальне будівництво, зміцнювалось технічне оснащення, підвищувалась продуктивність тварин і урожайність сільськогосподарських культур. Господарство стало незмінним лідером по всіх виробничих показниках. Високими урядовими нагородами відзначено цілу когорту колгоспних працелюбів, а керівника вшановано орденами Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани, Жовтневої Революції. За високі виробничі показники Й. В. Гурику було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням Золотої Зірки Героя і ордена Леніна.

58 років у щасливому подружньому житті прожили Йосип Васильович і Неля Павлівна, народивши і виховавши трьох діток.

Важкі минулі роки життя Йосипа Васильовича нагадують про себе хворобами. Його життєвий і трудовий шлях є прикладом для господарів – початківців, а велика сила волі і віра нашого земляка – доказом, що цілеспрямована самовіддана праця завжди дасть свої очікувані «плоди».  

 


« Повернутись