Категорії
Лівий банер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про обмеження в антикорупційному законодавстві

   Завданням кожного службовця є неупереджене виконання своїх службових обов’язків, беззаперечне дотримання норм законів, що визначають порядок походження служби, є насамперед головним для нього під час прийняття рішення про вступ на публічну службу. Враховуючи те, що у кожного з нас є близькі та родичі, на службі неодмінно будуть виникати такі ситуації, коли незалежно від бажання службовця вони можуть бути розцінені як конфлікт між особистими інтересами та інтересами служби. А тому єдиним правильним буде рішення про використання свого службового становища лише в межах закону. А які вони ж ці межі?

    Згідно зі ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» конфліктом інтересів вважається суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких  може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

    Конфлікти інтересів завжди є небезпечними з точки зору антикорупційного Закону, оскільки у посадовців може виникнути спокуса використання своїх повноважень при вирішенні ситуацій та можливості отримання за це матеріальної чи іншої вигоди. Тому антикорупційним Законом і впроваджено інститут конфлікту інтересів. Узагалі таке поняття, як «конфлікт інтересів», є оціночним, адже неможливо чітко визначити коло всіх тих особистих інтересів службовця та тих ситуацій, за яких вони ввійдуть у суперечність з інтересами служби. Як правило, до конфлікту інтересів належать ситуації, коли публічний посадовець приймає на службі рішення чи вчиняє офіційні дії з питань, що будь-яким чином стосуються його родичів чи близьких осіб. Також зацікавленими сторонами в даному випадку можуть бути і суб’єкти господарювання, з якими цей посадовець напередодні вступу на державну службу перебував, наприклад, у трудових правовідносинах.

    Отже, як свідчить практика, конфлікти інтересів виникають дуже часто. Тому в антикорупційному Законі було навіть передбачено механізм запобігання корупційних дій на тій стадії, коли факту порушення ще не сталося, але з’явився відповідний чинник, що може спричинити зазначене порушення.

    Адміністративна відповідальність за дане порушення встановлена у ст. 1727 КпАП. З цієї статті випливає, що за неповідомлення особою безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів її може бути притягнено до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На сьогодні цей розмір становить від 170 до 2550 грн.

    Для притягнення до відповідальності за вказаною статтею спочатку потрібно встановити, чи мала місце ситуація конфлікту інтересів, а тому слід визначитися з суб’єктом та об’єктом за даним правопорушенням та суб’єктивною і об’єктивною стороною самого корупційного правопорушення.

    Субєкт правопорушення

    Статтею 14 антикорупційного Закону визначено, що до кола осіб, які повинні уникати конфлікту інтересів, належать особи, зазначені у п.1, пп.»а», «б» п.2 ч.1 ст.4 цього Закону. Так, до кола суб’єктів даного правопорушення належать державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, а також до такого кола входять особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків.

    Слід зазначити, що інколи для з’ясування, чи є особа суб’єктом правопорушення за даним обмеженням, необхідно буде дослідити спеціальні закони та підзаконні акти, встановити статус установи, в якій працює особа, визначитися зі схемою підпорядкованості в зазначеній установі та інколи навіть необхідно вивчити такі локальні акти, як регламенти, положення, посадові інструкції тощо. А тому буде дуже доречно при призначенні на посаду одразу зрозуміти для себе, чи належите ви до кола суб’єктів відповідальності за даним правопорушенням та чи може бути вас притягнуто до відповідальності за порушення обмеження щодо конфлікту інтересів.

    Отже, якщо ви маєте статус державного службовця чи посадової особи органу місцевого самоврядування, чи отримуєте заробітну плату за рахунок державного або місцевого бюджету, чи надаєте публічні послуги, то слід сміливо робити висновок, що ви є суб’єктом відповідальності за порушення обмежень щодо конфлікту інтересів.

    Суб’єктивна сторона

    Однією з найцікавіших складових будь-якого правопорушення полягає у тому, що в діях або бездіяльності посадовця обов’язково повинні бути чотири складових. У випадку визначення суб’єктивної сторони за таким корупційним правопорушенням, як конфлікт інтересів, зазначимо,  що такими складовими є:

    вина-  особа усвідомлює, що вчинене нею замовчування того факту, що в неї виник конфлікт інтересів, а вона не прийняла жодних дій для його усунення, і є тим суспільно-небезпечним діянням, що призведе до суспільно-небезпечних наслідків, оскільки завжди корупційні правопорушення вчиняються лише умисно;

    мотив– розуміння особою, що вчинення чи не вчинення нею дій з приховування ситуації з конфлікту інтересів здійснюється нею з будь-яких корисливих мотивів;

    мета– розуміння особою, що в майбутньому такі її діяння принесуть певну вигоду для себе чи інших близьких їй осіб;

    емоційний стан– посадова особа усвідомлює той факт, що вона сама приймає рішення про замовчування факту виникнення конфлікту інтересів, без втручання будь-яких інших осіб, або незважаючи на будь-які інші події.

    Лише після того, як буде досліджено та встановлено судом, що всі ці складові наявні в діях чи бездіяльності особи, відносно якої складено протокол, її може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення обмежень антикорупційного Закону у вигляді недодержання вимог щодо недопущення конфлікту інтересів.

    Обєкт та обєктивна сторона

    Згадаємо, що за загальним визначенням  об’єктом правопорушення завжди виступає благо, охоронюване законом та визнане суспільством. Що буде конкретно виступати об’єктом у випадку неподолання особою конфлікту інтересів, точно визначити не можна. Зазначимо лише, що у всіх випадках  порушення обмежень, встановлених антикорупційним Законом, буде один і той самий об’єкт правопорушення – це всі відносини, що складаються у сферах суспільного життя та охороняються законами.

   Об’єктивна сторона корупційних правопорушень, як правило, означає, що вони можуть бути вчинені у вигляді активних дій або бездіяльності. Переважна більшість корупційних проявів полягають у вчиненні дій, хоча в нашому випадку таке діяння, як порушення обмеження з виникнення конфлікту інтересів, полягає саме у бездіяльності посадовця в умовах, коли антикорупційний Закон вимагає від чиновника вчинити певні дії, а саме – дії, пов’язані з повідомленням  будь-яким способом свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

    Наприклад, головному спеціалісту надійшла на розгляд заява зацікавленої юридичної особи про одержання нею ліцензії. У поданій заяві вказується про необхідність отримання такої, але заявник надає не всі документи, визначені законом для отримання необхідного документа. Керівник цієї юридичної особи є близьким родичем головного спеціаліста, тому в останнього з’являється конфлікт інтересів. Можливі два шляхи вирішення даної ситуації: один – правомірний, а інший – ні.

    У першому випадку головний спеціаліст повідомляє своє безпосереднє керівництво про зазначену ситуацію і з чистим сумлінням продовжує працювати, але вже над вирішенням інших завдань. А керівник призначає іншу особу виконавцем для вирішення даного питання.

    І другий варіант розвитку даних подій. Спеціаліст змовчує про виникнення даної ситуації, усвідомлюючи при цьому, що його дії порушують обмеження антикорупційного Закону. Але незважаючи на це, він готовий заради того, що ці його дії в майбутньому приведуть до деякої подяки чи визнання з боку його близького родича, порушити зазначене обмеження. При цьому він сам приймає  таке рішення, без тиску з будь-якого боку. Оформлює ліцензію та передає її на підпис своєму керівнику. Ось ми і маємо змодельовану ситуацію, що відображає як сам об’єкт правопорушення, так і об’єктивну сторону правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст..1727 КпАП.

    Чи є конфлікт інтересів нездоланним?

    Ситуації, що можуть бути розцінені як конфлікт інтересів, можуть виникати, але вони не є нездоланними. Якщо цей конфлікт все-таки стався, антикорупційний Закон підказує нам, як ми маємо діяти в даній ситуації.

    У ст.14 антикорупційного Закону зазначено, що посадовці зобов’язані:

  • уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
  • повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

    Антикорупційний Закон не регламентує, в якій саме формі підлеглий повинен повідомити безпосереднього керівника про виникнення конфлікту інтересів – в усній чи письмовій. Проте , у таких випадках для розмежування відповідальності підлеглим особам рекомендується надавати керівнику письмове повідомлення. Обов’язком керівника буде прийняття рішення про відсторонення підлеглого, у якого виник конфлікт інтересів, від вирішення даного питання.

    Наведемо приклад. Вам на виконання надійшов матеріал для прийняття відповідного рішення. При ознайомленні з цим матеріалом з’ясувалося, що він стосується ваших близьких родичів. З одного боку, ви можете вирішити це питання та при цьому ще й отримати подяку від своїх родичів, а з іншого – вас може бути притягнуто до відповідальності за порушення антикорупційних обмежень. Зважте: що для вас краще – повідомити про зазначений факт свого безпосереднього керівника чи вирішити питання близької вам особи по суті і потім залишити свою улюблену роботу з підстав порушення обмежень антикорупційного Закону. При цьому уявіть, що відносно вас ще може бути складено протокол про зазначене корупційне порушення та на його підставі суд прийме рішення визнати вас винним у здійснення цього корупційного правопорушення. Далі вас може бути притягнуто до відповідальності та призначено покарання  - адміністративний штраф у розмірі від 10 до 150 нмдг. І це ще не все. Рішення буде внесено до Загального реєстру судових рішень про притягнення до відповідальності за корупційні діяння.

    Також можливий варіант, коли ваш керівник призначить службове розслідування для виявлення факту вчинення корупційного правопорушення та за його результатами прийме рішення про ваше звільнення з посади.  Але і це не всі можливі наслідки.  У разі виявлення бажання в подальшому вступити на державну службу ви не зможете цього зробити, тому що вам буде відмовлено в призначенні на посаду, оскільки при проведенні спеціальної перевірки буде виявлено факт притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення.

            Цей приклад яскраво демонструє дію антикорупційних механізмів.

     Розглянемо ще один приклад. Посадовець повідомив своє керівництво, що склалися такі обставини, за яких у нього виник конфлікт інтересів: наприклад, його близьку особу було призначено на більш високу посаду, після чого він тепер перебуває у її безпосередньому підпорядкуванні, а отже, виникає конфлікт інтересів. Що робити в такій ситуації керівнику?

      У першу чергу посадовець повинен визначитисяз тим, чи зазначено шляхи подолання конфлікту інтересів у спеціальному законі, який регулює порядок проходження служби в установі (для державних службовців ЗУ «Про державну службу»). Якщо ні, то звертаємося до норм загального законодавства про працю, тобто скористаємося нормами КЗпП, застосовуючи які можна подолати ситуацію конфлікту інтересів.

     Наприклад, можна скористатися такою можливістю, як переміщення службової особи на іншу посаду, в інший структурний підрозділ у межах його спеціальності та кваліфікації. Порядок такого переміщення передбачено ч.2 ст.32 КЗпП. У разі неможливості такого переміщення особу повинно бути звільнено з займаної посади. Таке звільнення і буде тим єдиним шляхом, завдяки якому можна усунути порушення антикорупційного Закону в частині подолання конфлікту інтересів.

           Конфлікт інтересів при безпосередньому підпорядкуванні

     При розгляді теми конфлікту інтересів слід відзначити, що таке порушення обмежень антикорупційного Закону, як не усунення безпосереднього підпорядкування близьких осіб, застосовується норма Закону, яка передбачає відповідальність за порушення обмежень щодо подолання конфлікту інтересів, тобто відповідальність, установлена ст.1727 КпАП (особі, що порушила зазначене обмеження, призначається стягнення саме за цією нормою КпАП).

      У разі роботи близьких осіб у безпосередньому підпорядкуванні неодмінно виникає суперечність між особистими інтересами та службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість в прийнятті рішень, а також на вчинення чи не вчинення  дій під час виконання ними  службових повноважень, а саме такий зміст і розуміється під конфліктом інтересів.

     Дуже часто виникає запитання, чи вважається порушенням установлених обмежень щодо конфлікту інтересів у випадку безпосереднього підпорядкування. Так, вважається! Навіть якщо ситуація, що зумовила виникнення конфлікту інтересів, є тимчасовою і скоро минеться, потрібно негайно повідомити про неї своє безпосереднє керівництво.

    12 липня 2012 року набрав чинності Закон України «Про правила етичної поведінки», який встановлює 12 правил для державних чиновників усіх рангів, включно з депутатами Рад – від сільської до Верховної. Він є складовою антикорупційного пакету законів, який ухвалювався минулого року (ЗУ № 3206-VIвід 07.04.2011 року «Про засади запобігання і протидії корупції», ЗУ №3207-VIвід 07.04.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення»). Саме у цих законах є посилання на необхідність ухвалення кодексу поведінки для державних службовців та представників місцевого самоврядування.

    Неможливо заперечити той факт, що державні службовці мають величезний вплив на життя громадян своєї країни, оскільки приймають управлінські рішення, які визначають напрям функціонування державного апарату на держави в цілому. Поведінка державного службовця чи іншої посадової особи повинна будуватися на усвідомленні того, що державна посада є вираженням суспільної довіри і за результатами його роботи формується ставлення громадян до самої держави. Для забезпечення найбільшої ефективності державного управління у демократичному суспільстві, дії та поведінка державних службовців повинні бути бездоганними.   

    Закон визначає керівні норми поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, під час виконання ними службових повноважень та порядок притягнення їх до відповідальності за порушення таких норм.

    Зокрема, встановлено такі правила поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: законність; пріоритет інтересів; політична неупередженість; толерантність; об´єктивність; компетентність і ефективність; формування довіри до влади; конфіденційність; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; запобігання одержанню неправомірної вигоди або дарунку (пожертви); декларування майна, доходів, витрат і зобов´язань фінансового характеру.

    Слід зазначити, що цей Закон має декларативний характер, оскільки механізм реалізації визначених норм етичної поведінки, порядок притягнення до відповідальності за порушення його вимог та конкретні санкції він не визначає. Разом з тим, згідно з ст.5 цього Закону правила етичної поведінки є правовою основою для кодексів чи стандартів поведінки. Прикінцевими положеннями Закону передбачено приведення, а також забезпечення приведення у відповідність до встановлених цим Законом норм нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та актів міністерств й інших центральних органів виконавчої влади у тримісячний термін з дати набуття ним чинності.

 

Управління Пенсійного фонду України
     в м. Козятині та Козятинському районі
Rada.info Яндекс.Метрика